111

Історія



 

м. Черкаси, будівля театру ляльок

 Наша «лялькова» історія…


День народження театру, тобто день Першої прем’єри, припав на 7 листопада 1965 року. Всі, хто потрапив тоді до Черкаської обласної філармонії побачили виставу «Троянда Карпат» за однойменним оповіданням П’єра Гамарра.


Перша вистава театру «Троянда карпат», 1965 рік

 

  

 

 

 

 

Перша вистава театру «Троянда карпат»,

1965 рік  

 
 

 

 Спочатку театр набуває статусу «Черкаський театр ляльок на повному самозабезпеченні при міському Палаці піонерів». Статус обласного театр не отримав одразу через кількісний поріг народонаселення, тобто для цього кількість мешканців молодого обласного центру мала б сягати за 150 000 осіб. Засновники театру – Алла та Володимир Мальцеви, випускники Ленінградського педагогічного інституту ім. О. Герцена, художньо-графічного факультету.

  

  ПершийПерший директор та головний режисер – Алла Григорівна Мальцева директор та головний режисер –

Алла Григорівна Мальцева

Ними була сформована і підготовлена професійна дієва трупа, розроблені оригінальні системи і конструкції ігрових ляльок, опановано репертуар із семи різноманітних за формою вистав.

 Перший головний художник театру – Володимир Петрович Мальцев

 

        Перший головний художник театру – Володимир Петрович Мальцев


Результати їх творчих пошуків найбільш помітні в оригінальному і несподіваному застосуванні текстури та кольору оздоблення ляльки, її узагальненої форми, що набувало виразних ознак умовності, «штучності», казковості.


 

 

 Актриса театру Олена Петрова з лялькою Машеньки, з вистави «Машенька і Ведмідь»
Крім щоденної виробничої діяльності (гастролей по Черкаській області, згодом – по Полтавській і Сумській, та підготовки нових вистав), життя студійців сповнене подіями людського і громадянського дорослішання – вони влаштовують вечори поезії (зокрема, присвячені творчості Осипа Мандельштама), після довгих морозних кілометрів у відкритій вантажівці слухають скрипкові концерти Паганіні та Моцарта у виконанні музиканта колективу Нани Фельдмана (музичний супровід вистав відбувався під                   Актор театру Євген Роговенко з лялькою Сили      «живу» скрипку), демонстративно відвідують, заради солідарності, порожні зали кінотеатрів на денних, тобто – завідомо невідвідуваних, сеансах «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова.

 Актриса театру Олена Петрова

з лялькою Машеньки,

з вистави «Машенька і Ведмідь»

 

 Актор театру Євген Роговенко

з лялькою Сили

 
Такими були глядачі театру на початку 70-х (в кадрі – актор театру Олексій Безсмертний)

 27 вересня 1970 року театру, попри прохолодне ставлення тутешніх «держмужів від культури», все ж надають статус державного обласного і це стає справжньою неформальною перемогою молодого творчого колективу.


Такими були глядачі театру на початку 70-х (в кадрі – актор театру Олексій Безсмертний)


1972 року місцеві чиновники таки змушують подружжя Мальцевих залишити театр і для митців починається тривала дорога випробувань. Разом з лідерами-засновниками театр залишає і значна частина колективу. Незабаром, всі вони отримають вищу мистецьку освіту, знайдуть свою точку докладання творчих зусиль на широких теренах 1\6 планети, а їх життя набуде змістовності і сенсу.


 Алла та Володимир Мальцеви на святкуванні 45-річчя театру, 2010 рік.    

                                                         Алла та Володимир

Мальцеви

                                                     на святкуванні

45-річчя театру,

                                                         2010 рік. 


«Тасування» чиновництвом від 1970 року «кадрової колоди» театру залишає на поверхні кілька помітних імен. Серед них режисери Азалія Романенко, Валерій Бугайов, художники Н. Коваленко, В. Короленко, Михайло Сапожніков, Павло Ткаченко. Нарешті, 1974 року, устатковується нова команда, яку очолюють директор Раїса Михайленко, головний режисер Валерій Бугайов та головний художник Андрій Курій. Почався новий театр.

 

11 років у Черкасах – найплідніший і найоригінальніший період у творчому житті режисера Валерія Бугайова.

Валерій Бугайов, головний режисер театру (1970 - 1981 рр.)

 

 Валерій Бугайов, головний режисер театру (1970 - 1981 рр.)

 

 Тут ним були створені вистави, здатні до переконливого естетичного протистояння з домінуючою естетикою «традиційного», «ширмового» театру тростинної ляльки, здобуті перші перемоги на фестивалях, отримане почесне звання «Заслужений артист України».

 

«Біла Троянда» Бели Юнгера та «Мері Поппінс» за Памелою Треверс назавжди увійдуть у мистецьку скарбничку як Черкаського, так і театру ляльок України, взагалі.

 

1981 року режисер залишає театр, щоб прийняти більш солідний – Дніпропетровський.

 

Сцена з вистави «Мері Поппінс» за повістю Памели Треверс, режисер – Валерій Бугайов, художник – Андрій Курій, композитор – Яків Липовецький, 1980 рік
Сцена з вистави «Мері Поппінс» за повістю Памели Треверс, режисер – Валерій Бугайов, художник – Андрій Курій, композитор – Яків Липовецький, 1980 рік



Того ж року головним режисером було призначено Володимира Долгополова, учня професорів Михайла Корольова (ЛДІТМІК) та Володимира Неллі (КІТМ ім. І. Карпенка-Карого), який встиг уславитись у Рівненському театрі ляльок аншлаговою виставою для дорослих «І-Го-Го» Євгена Сперанського. 
 

Сторінка 1 з 3 | Наступна сторінка