111

Історія



Володимир Долгополов, головний режисер театру (1981-1986 рр.)
Володимир Долгополов, головний режисер театру (1981-1986 рр.)


Черкаський театр отримав ще кілька стабільних, творчо-змістовних років. Послідовна робота Володимира Федоровича по зміцненню трупи та репертуару, високі мистецькі завдання у виставах і концертних номерах чинили відчутний опір «периферійності» і «містечковості», у хвилях яких так легко потонути обласним театрам України…

 

   

Сцена з вистави «Казка про Ємелю» Євгена Сперанського, режисер –                           Володимир Долгополов, художник – Андрій Курій, композитор – Олександр Левкович, 1982 рік                          
Сцена з вистави «Казка про Ємелю» Євгена Сперанського, режисер –  Володимир Долгополов, художник – Андрій Курій, композитор –Олександр Левкович, 1982 рік

 

 


Сцена з вистави «Переможці» Петра Висоцького, режисер – Володимир Долгополов, художник – Андрій Курій, композитор – Іван Карабіц, 1985 рік
Сцена з вистави «Переможці» Петра Висоцького, режисер
Володимир Долгополов, художник – Андрій Курій, композитор – Іван Карабіц, 1985 рік

 

 

 

 


1986 року Володимир Долгополов приймає пропозицію Міністерства культури СРСР заснувати і очолити Астраханський обласний театр ляльок (Росія), яку успішно реалізовує, залишивши Черкаський театр наодинці із місцевими «знавцями».

 

 

 

 

 

 

 

 

   Головний художник театру з 1974 по 2004 рр. Андрій Курій

 

Головний художник театру з 1974 по 2004 рр. Андрій Курій


Поруч з режисерами і художниками нелегкий шлях творення театру пройшли актори. Десятки життів, десятки доль помножених на десятки років відданої і далеко не завжди вдячної праці… Серед акторів «першого призову» – Микола Сотін, Віталій Бас, Соня Семенович, Лариса (?), Людмила Демченко, Юлія Ткаченко, В’ячеслав Сокотюк. До них у перші роки долучилися і вчорашні гуртківці: Олег Малишев, Зинаїда Петрова, Юрій Щипачов, Олексій Безсмертний, Віра Кузнєцова, Варвара Присяжненко, Віктор Іноземцев. Ще трохи згодом – Галина Карбівнича, Наталія Семенова, Галина Бортновська,

 

                                                  Актриса Галина Бортновська (Остапенко)  Актриса Галина Бортновська (Остапенко)

Олександр Ткаченко, Валентина Петрова, Валентина Балицька. Після інтернату приходять Олена Петрова і Тетяна Помогаєва. Алла Провоторова (Малишева) – відразу після школи, завдяки помітній ролі у художній самодіяльності. По конкурсу, закінчивши десять класів, потрапила до театру Олександра Лабіна. Трохи пізніше – Євген Роговенко. Разом з Олексієм Безсмертним, вони зіграють свого часу провідні ролі у легендарній бугайовській «Мері Поппінс». Ольга Стужук, дитиною побачивши виставу театру в рідному селі, переїхала згодом до Черкас, щоб стати актрисою. Їй вдалося блискуче зіграти кілька головних ролей.

Сцена з вистави «Біла Троянда» Бели Юнгера, режисер - Валерій Бугайов, художник – Андрій Курій, в музичному оформленні використана музика Бели Бартока, 1979 рік

Сцена з вистави «Біла Троянда» Бели Юнгера, режисер - Валерій Бугайов, художник – Андрій Курій, в музичному оформленні використана музика Бели Бартока, 1979 рік


Від 1971 року служить актрисою Анна Панова, творчі роботи якої тепер вже важко й перелічити, але багатолика відьма з «Білої Троянди» залишилась її улюбленою.

 

 

Сцена з вистави «Дзвони Лебединця-града» Леоніда Браусевича, І. Карнаухової, режисер – Володимир Долгополов, художник Андрій Курій, композитор – Юрій Соловйов, 1983 рік

Сцена з вистави «Дзвони Лебединця-града» Леоніда Браусевича, І. Карнаухової, режисер – Володимир Долгополов, художник Андрій Курій, композитор – Юрій Соловйов, 1983 рік

Серед тих, хто був покликаний до трупи Валерієм Бугайовим – випускники Дніпропетровського державного театрально-художнього коледжу: Надія Гаманова (нині – заслужена артистка України), Галина Кондратська, Ніна Владимирська, Василь Завгородній, Людмила Балабанова. Водночас, театр, як і завжди, «озирався» довкола у пошуках яскравих особистостей.

 

 

 

 

 


Актриса Ніна Владимирська у виставі «Вершник, що скаче попереду» Володимира Штейна, В.Міодушевського (режисер – Анатолій Новак, художник – Андрій Курій, композитори – О.Єрусалимський, Володимир Хаустов), 1988 рік

 

 

Актриса Ніна Владимирська у виставі «Вершник, що скаче попереду» Володимира Штейна, В.Міодушевського (режисер – Анатолій Новак, художник – Андрій Курій, композитори – О.Єрусалимський, Володимир Хаустов), 1988 рік

Показовий приклад цьому – актриса Ніна Сухенко, яка свою першопочаткову професійну підготовку проходила одночасно із створенням провідних ролей репертуару (Джейн з «Мері Поппінс», Біла Троянда з однойменної п’єси Бели Юнгера), а вже згодом отримала професійну освіту у Ярославльському вищому театральному училищі ім. Ф. Волкова (Росія). 


Актриса Ніна Сухенко у виставі «Просто та не просто» Петра Висоцького  Актриса Ніна Сухенко у виставі «Просто та не просто» Петра Висоцького (режисер – Володимир Долгополов, художник – Олександр Ніконенко, композитор – Л. Маркелов), 1983 рік(режисер – Володимир Долгополов, художник – Олександр Ніконенко, композитор – Л. Маркелов), 1983 рік

Таміла Синегуб, Валентина Петрова, Міла Кисленко, Євген Роговенко… Про майстерність і азарт «стариків» в театрі й досі ходять легенди. 

Після вистави «Попелюшка» Тамари Габбе (режисер – Валерій Бугайов, художник – Андрій Курій, композитор – Гершбург), 1975 рік
Після вистави «Попелюшка» Тамари Габбе (режисер – Валерій Бугайов, художник – Андрій Курій, композитор – Гершбург), 1975 рік